Неділя 4-та по Зісланні Святого Духа. Свято Матері Божої Неустанної Помочі

Святе письмо на неділю 14 липня 2019 року Божого в Церкві Різдва Пресвятої Богородиці у місті Самборі.

Послання Апостола Павла до Римлян 6, 18-23.

18. Браття, звільнившись від гріха, стали слугами праведности. 19. Я говорю по-людськи, з уваги на неміч вашого тіла. Бо так, як ви колись віддавали ваші члени на служіння нечистоті і беззаконню, щоб жити беззаконно, так тепер віддайте ваші члени на служіння праведності, на освячення. 20. Коли ви були слугами гріха, ви не уважали себе зобов’язаними до праведности. 21. Які ж плоди ви тоді мали? Такі, що ви тепер їх соромитеся, бо кінець їхній – смерть. 22. Тепер же, звільнившися від гріха і ставши слугами Бога, маєте ваш плід на освячення і кінець – життя вічне. 23. Бо заплата гріха – смерть, а дар ласки Божої – життя вічне в Христі Ісусі, Господі нашім.

Євангеліє від Матея 8, 5-13.

5. Одного разу, коли Ісус увійшов у Капернаум, приступив до нього сотник, благаючи його:
6. – Господи, слуга мій лежить дома розслаблений і мучиться тяжко.
7. Ісус каже до нього:
– Я прийду й оздоровлю його.
8. Сотник у відповідь мовив:
– Господи, я недостойний, щоб ти ввійшов під мою покрівлю; скажи лише слово, і слуга мій видужає. 9. Бо і я підвладний чоловік, маю вояків під собою і кажу цьому: – і він іде; і тому: ходи – і він приходить; і слузі моєму: зроби це – і він робить.
10. Почувши це Ісус, здивувався і сказав тим, що за ним ішли:
– Істинно кажу вам: ні в кого в Ізраїлі я не найшов такої віри. 11. Кажу вам, що багато прийде зо сходу й заходу, і засядуть з Авраамом, Ісааком та Яковом у царстві небеснім, 12. а сини царства будуть викинуті геть у темряву кромішню, де буде плач і скерегіт зубів.
13. І сказав Ісус сотникові:
– Іди, хай тобі станеться за твоєю вірою! І слуга видужав тієї ж години.

Послання Апостола Павла до Римлян 8, 28-39.

28. Браття, знаємо, що тим, які люблять Бога, покликаним за його постановою, усе співдіє на добро. 29. Бо яких він передбачив, тих наперед призначив, щоб були подібні до образу Сина його, щоб він був первородний між багатьма братами; 30. яких же наперед призначив, тих і покликав; і яких покликав, тих оправдав; яких же оправдав, тих і прославив. 31. Що отже скажемо на це? Коли Бог за нас, хто проти нас? 32. Він власного Сина свого не пощадив, а видав його за всіх нас; як, отже, разом із ним не дасть нам усього? 33. Хто буде винуватити вибраних Божих, коли Бог оправдує, 34. хто засудить? Христос Ісус, який умер, щобільше – й воскрес, що по правиці Божій, – він заступається за нас. 35. Хто нас відлучить від любови Христа? Горе чи страждання, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч? 36. Бо написано:
За тебе нас увесь день убивають,уважають нас за овець, призначених на заріз.
37. Але в усьому цьому маємо повну перемогу завдяки тому, хто возлюбив нас. 38. Бо я певний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні власті, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, 39. ні висота, ні глибина, ні інше яке сотворіння не зможе нас відлучити від Божої любови, що в Христі Ісусі, Господі нашім.

Євангеліє від Матея 4, 25 – 5, 13.

25. Одного разу за Ісусом ішла велика сила людей з Галилеї, з Десятимістя, з Єрусалиму, з Юдеї та з Зайордання.
1. Побачивши народ, він зійшов на гору. І коли сів, підійшли до нього його учні; 2. і він, відкривши уста, почав навчати їх:
3. Блаженні вбогі духом, бо їхнє царство небесне.
4. Блаженні тихі, бо вони успадкують землю.
5. Блаженні засмучені, бо будуть утішені.
6. Блаженні голодні та спраглі справедливости, бо вони наситяться.
7. Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя.
8. Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога.
9. Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.
10. Блаженні переслідувані за правду, бо їхнє царство небесне.
11. Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити та наговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи, мене ради.
12. Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика на небі; так бо переслідували пророків, які були перед вами.
13. Ви – сіль землі. Коли ж сіль звітріє, чим її солоною зробити? Ні на що не придатна більше, хіба – викинути її геть, щоб топтали люди.

Святим Українського Народу

Євангеліє від Матея 5, 1-16.

1. Побачивши народ, він зійшов на гору. І коли сів, підійшли до нього його учні; 2. і він, відкривши уста, почав навчати їх:3. Блаженні вбогі духом, бо їхнє царство небесне.
4. Блаженні тихі, бо вони успадкують землю.
5. Блаженні засмучені, бо будуть утішені.
6. Блаженні голодні та спраглі справедливости, бо вони наситяться.
7. Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя.
8. Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога.
9. Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.
10. Блаженні переслідувані за правду, бо їхнє царство небесне.
11. Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити та наговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи, мене ради.
12. Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика на небі; так бо переслідували пророків, які були перед вами.
13. Ви – сіль землі. Коли ж сіль звітріє, чим її солоною зробити? Ні на що не придатна більше, хіба – викинути її геть, щоб топтали люди.
14. Ви – світло світу. Не може сховатись місто, що лежить на верху гори. 
15. І не запалюють світла і не ставлять його під посудиною, лише на свічник, і воно світить усім у хаті. 
16. Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі.

Мати Божа Неустанної Помочі

Історія ікони

Була колись на Сході в місті Антіохії стародавня ікона Божої Матері. За давнім переказом, цю ікону малював святий апостол і євангелист Лука. Він відтворив на ній справжні риси Божої Матері.

У першій половині V століття цариця Пульхерія перенесла цю ікону до Царгорода та збудувала для неї церкву, яку назвали Одиґітрією, тобто Провідницею. Згодом почали так називати і саму ікону. Її вшановували не тільки в столиці – слава її поширилась на весь Схід. Згодом ікону почали відмальовувати, а копії під ім’ям Одиґітрії, або Провідниці розійшлися по всьому світу. На Русь теж потрапили деякі ікони, наприклад, Смоленська Страсна.

1453 року турки здобули Царгород і разом з іншими пам’ятками християнської старовини спалили й ікону Одиґітрії.

Пропала ікона, але збереглися її копії. Однією з таких копій є й наша ікона Матері Божої Неустанної Помочі. Зі збереженого донині опису справжньої Одигітрії можемо стверджувати, що ці обидві ікони були схожими. Про початок існування нашої ікони не знаємо нічого. Перші відомості про неї з’явилися в одній з церков на острові Крит. Як сама Одигітрія, так і її копія були у великій шані й славились чудами. У 1496 році, коли Царгород уже був зайнятий турками, а острів Крит залишався в руках християн, якийсь купець, острів’янин, проник одного разу до церкви, викрав ікону та заховав на своєму кораблі між крамом, аби продати десь за морем. Так Боже Провидіння використало цього грабіжника, щоб врятувати ікону від бусурманів, що опісля зайняли острів.

Купець поплив до Італії. В дорозі почалася така буря, що тільки чудом, завдяки Пречистій Діві Марії, він врятувався. Через рік прибув до Рима, столиці християнства, і почав спродувати свій крам. Та раптом важко занедужав, так що мусів перебратися до оселі свого приятеля, де й помер.

Перед смертю збагнув свій гріх, покаявся сердечно та просив приятеля, щоби віддав ікону до якоїсь церкви для загального вшанування. Приятель пообіцяв це зробити, однак, піддавшись намові своєї дружини, не додержав обітниці. Не допомогло і те, що Пречиста раз у раз з’являлася уві сні, нагадуючи, щоб повернув Їй ікону. Врешті попередила, що за кару він невдовзі помре. Так і сталося. Але це не зломило опору жінки. Аж одного разу явилась Божа Мати малій донечці тієї вдови та промовила: “Скажи мамі, що Мати Божа Неустанної Помочі наказує віддати ікону до церкви. Якщо не послухаєте, всі помрете.” Тоді вдова злякалася й виконала волю Божої Матері. 

27 березня 1499 року урочисто, у присутності багатьох людей, перенесено ікону до церкви св. Матея, що стояла на Есквілинській горі та належала монахам чину св. Августина. З того часу впродовж 300 літ ікона залишалася у церкві св. Матея, що була відтоді улюбленою святинею римського народу. Діялись там численні чуда. У 1793 році в Римі почалися заворушення. Церкву св. Матея зруйновали а монахи розійшлися по світу. У цій хуртовині ікона зникла, і лише через 70 літ її віднайшли під вівтарем однієї з каплиць. 

Святіший Отець Папа Пій IX віддав ікону під опіку отцям-редемптористам, що мали церкву неподалік від місця, де розміщувалась колись церква св. Матея. Відтоді щораз більше поширюється вшанування ікони Матері Божої Неустанної Помочі в світі, а сама Божа Мати винагороджує людей численними чудами. І що ще цікаво: не тільки сама римська ікона має таку чудесну силу, але також її копії – скрізь, де вони знаходяться.

З сайту – old.cssr.lviv.ua “Редемптористи”
Мати Божа Неустанної Помочі

Поділіться сторінкою з друзями
Записи створено 33

Почніть набирати текст зверху та натисніть "Enter" для пошуку. Натисніть ESC для відміни.